Lessia Oukraïnka et "La  Chanson de la forêt sur un timbre de 2020 dessiné par Sofia Karaffa - Korbout.

 

 

 

 

Paroles, que n’êtes-vous dur acier,

 

Qui dans les combats puisse scintiller ?

 

Que n’êtes-vous une épée sans merci

 

Pour trancher la tête des ennemis ?

 

 

 

Je voudrais, ô langue trempée et fière,

 

Te dégainer tout comme une rapière,

 

Mais las ! mon coeur seul saignerait ainsi,

 

Sans que ma lame perce l’ennemi...

 

 

 

J’affilerai une épée, une lance,

 

Selon mon savoir-faire et ma patience,

 

Puis au mur blanc je les accrocherai

 

Au rire des uns, mais à mon regret.

 

 

 

Paroles, ma seule arme de combat,

 

Soyez- sûres, nous ne périrons pas !

 

Aux mains de frères, d’inconnus amis,

 

Vous pourfendrez mieux les bourreaux maudits.

 

 

 

L’épée frappera les fers en tintant,

 

Lançant l’écho jusqu’aux fiefs des tyrans...

 

Rencontreras des lames fraternelles

 

Et, non captive, une langue nouvelle.

 

 

 

Mon arme ira dans les mains de vengeurs

 

Qui courront au combat avec ardeur...

 

Ô, mon glaive, sers les guerriers d’airain

 

Mieux que tu ne sers en de faibles mains !

 

 

 

25 novembre 1986.

 

 

 

 

 

Traduit de l’ukrainien par Ella Yevtouchenko et Bruno Doucey

 

In, « Ukraine, 24 poètes pour un pays »

 

Editions Bruno Doucey, 2022

 

De la même autrice :

 

 Contra spem spero ! (14/05/2024)

 

« Parfois, lorsque j’étais fillette... » (14/05/2025)

 

 

 

 

Слово, чому ти не твердая криця,

Що серед бою так ясно іскриться?

Чом ти не гострий, безжалісний меч,

Той, що здійма вражі голови з плеч?

 

 

Ти, моя щира, гартована мова,

Я тебе видобуть з піхви готова,

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш,

Вражого ж серця клинком не проб'єш...

 

 

Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту,

Потім її почеплю при стіні

Іншим на втіху, на смуток мені.

 

 

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє!

Може, в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.

 

 

Брязне клинок об залізо кайданів,

Піде луна по твердинях тиранів,

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей.

 

 

Месники дужі приймуть мою зброю,

Кинуться з нею одважно до бою...

Зброє моя, послужи воякам

Краще, ніж служиш ти хворим рукам!

 

 

 

 

Poème précédent en ukrainien :

 

Mikhaïl Semenko / Михайль Семенко : Patagonie / Патагонія (01/03/2025)